Ця пісня чайкою кигиче. І вічна мамина любов,
Вона додому мене кличе, куди б далеко я не йшов.
Не біль її - її тривогоа, яку збагнути ще не зміг.
Молитва стомлена до Бога, аби прощав мене й беріг.
Пр:
В тій пісні як на рушникові
Життя два кольори, тече.
І тиха-тиха, волошкова
Зажура маминих очей.
А ще літа - їх не вернути, снігами тануть вдалині.
О, мій Господь, не дай забути цю пісню мамину мені.
